НАЙПРОСТІШІ УКРИТТЯ: ЧИ ВАРТО?

Воєнний час вносить свої корективи у всі сфери життя, оголюючи ті проблеми, які існували вже давно, але в поточних умовах їх вирішення  стало в прямому сенсі життєво важливим. Одним з таких питань є впровадження інженерно-технічних заходів  цивільного захисту, зокрема в частині створення об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту (далі – захисні споруди) та укриття в них населення.

Так, публікація нашим партнером, ТОВ «Шілд-Фаєр», статей на дану тематику, пов’язану з проектуванням, будівництвом та використанням захисних споруд для захисту населення, призвела до широкого обговорення питання і ще раз підтвердила його надзвичайну актуальність.

Ми би хотіли продовжити цю тему в розрізі доцільності та необхідності влаштування найпростіших укриттів та, власне, їх місце у фонді захисних споруд.

Передусім слід розуміти, що найпростіші укриття – це не панацея, це вимушений захід в умовах воєнного стану з урахуванням неготовності та недостатності наявного фонду захисних споруд. І крапка.

Найпростіші укриття не можуть підміняти поняття захисних споруд у класичному їх розумінні та не можуть виконувати їх функції.

Здавалося б, що всі це мають розуміти. Але ж ні. Станом на сьогоднішній день шляхом використання терміну «найпростіше укриття» та положень Кодексу цивільного захисту (далі – Кодекс), який визначає, що найпростіші укриття, так само як захисні споруди та споруди подвійного призначення, входять до фонду захисних споруд і належать до засобів колективного захисту населення, зустрічаються спроби уникнути обов’язкової вимоги передбачення в проектній документації будівництва повноцінних захисних споруд із заданими рівнями надійності та нормативними захисними властивостями.

Окремі випадки взагалі характеризуються особливою винахідливістю та винаходом нового виду об’єктів фонду захисних споруд: споруди подвійного призначення із захисними властивостями найпростішого укриття.

Хоча абсурдність вищевказаного терміну є очевидною і всі розуміють, що найпростіше укриття не можливо спроектувати та побудувати, його можливо тільки облаштувати в об’єкті іншого призначення, що вже експлуатується, спробуємо ще раз розглянути зазначену тему з різних сторін.

По-перше, з правової точки зору, найпростіші укриття дійсно входять до фонду захисних споруд та належать до засобів колективного захисту. Але, Кодексом передбачено, що відповідно до будівельних норм здійснюється проектування, будівництво, пристосування і розміщення виключно захисних споруд (сховищ та протирадіаційних укриттів) та споруд подвійного призначення. Будівельними нормами, а саме ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту», передбачено що споруди подвійного призначення мають проектуватися із захисними властивостями захисних споруд (сховищ та протирадіаційних укриттів). Цими нормами не передбачено встановлення вимог до проектування та будівництва найпростіших укриттів, а також їх захисних властивостей. Тобто, споруда подвійного призначення із захисними властивостями найпростішого укриття – фейк.

Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 138, передбачено, що створення фонду захисних споруд у тому числі здійснюється шляхом взяття на облік як найпростіших укриттів об’єктів іншого призначення, які експлуатуються, зокрема підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і підземних порожнин, та їх облаштування. З цією метою органами влади різного рівня та суб’єктами господарювання можуть створюватися відповідні комісії.

Відповідно до законодавства включення найпростішого укриття до фонду захисних споруд здійснюється на підставі акта, складеного за результатами проведеного огляду (оцінки) будівель, споруд і приміщень різного призначення, що експлуатуються.

Тобто, найпростіші укриття потрапляють до відповідного фонду не за результатами будівництва, а за наслідками проведених заходів організаційного характеру.

По-друге, з технічної точки зору, як вже зазначалося, до найпростіших укриттів технічні вимоги відсутні, оскільки «найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період» (частина друга статті 32 Кодексу). Отже, «окопчик» (перекрита або не перекрита щілина), технічне підпілля, підземний лаз, силосна (а може й вигрібна) яма – це все найпростіші укриття. Вони не захищають, а лише знижують «комбіноване ураження». А зниження може бути різне, наприклад, на 0,01 відсотка.

По-третє, наведемо також погляд з історичного ракурсу, як можна коротше й простіше. В умовах обмеженої кількості та місткості надійних об’єктів фонду захисних споруд ще з радянських часів постало питання: де ж укривати на випадок війни, зокрема й ядерної, населення, для якого захисні споруди ще не побудовано? Було вирішено взяти на облік усі заглиблені приміщення. Пояснення цьому рішенню досить просте: краще сховатися хоча б якось, аніж стояти на повний зріст посеред поля. Хоча, якщо вже брати глобально, то на сьогодні в умовах звичайної війни ця аргументація доволі спірна. Одне можна констатувати, що наповнення відповідного фонду найпростішими укриттями надавало змогу імітувати готовність та впевнено звітувати: населення на випадок надзвичайних ситуацій, у тому числі війни, забезпечено укриттям у фонді захисних споруд на 100 % (або майже на 100 %), потреба в об’єктах такого фонду – відсутня, будувати нічого не потрібно. На жаль, як бачимо, реалії сьогодення показали зовсім інше.

По-четверте, фінансова сторона. Згідно з вимогами Кодексу укриттю у сховищах підлягає не більше 10 % населення, переважна ж частина населення України (близько 90 %) підлягає укриттю у протирадіаційних укриттях та/або спорудах подвійного призначення із відповідними захисними властивостями. Створення ж найпростіших укриттів передбачено виключно на особливий період, який рано чи пізно (будемо сподіватися, що дуже скоро) закінчиться (нашою перемогою, звісно). Тобто, облаштування в особливий період найпростішого укриття не виключає необхідності у подальшому побудувати нормальну захисну споруду або споруду подвійного призначення, а це передбачає відповідне вкладення коштів як в проектування, так і в будівництво. Таким чином, влаштування найпростіших укриттів виступає своєрідною відкладальною обставиною, але ж не взаємозамінною.

Й, мабуть, останнє. Моральна сторона питання. Для того, щоб прийняти рішення про вибір та будівництво захисної споруди, слід просто уявити на хвилину, що укриватися в ній буде потрібне саме тому, хто приймає рішення, або ж його близьким. В даний час це особливо актуально і не вимагає наявності значної уяви.

Будемо сподіватися, що аргументи, наведені нами, вплинуть на прийняття рішень щодо створення об’єктів фонду захисних споруд як замовниками (забудовниками) так й відповідальними виконавцями робіт (проектантами), а особливо – експертами.